Заняття в гуртках і секціях з волейболу у позанавчальний час служать важливим доповненням до уроків фізичної культури. Позакласні заняття можуть бути і основною формою вивчення цієї гри в школі. (III-VIII класи). Головними завданнями позакласної роботи з волейболу є: залучення школярів до систематичних занять волейболом, зміцнення їх здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і загартовуванню організму, виховання у займаються високих морально-вольових якостей, спортивно-технічне вдосконалення школярів на основі різнобічної рухової підготовки та оволодіння ними технікою і тактикою волейболу, підготовка юних інструкторів і суддів з волейболу.
Позакласна робота з волейболу починається з організації секції. У першій половині вересня проводять запис школярів в секцію, розподіл по навчальним групам, вибори старост груп та бюро секції, складають план роботи і розклад занять. У секцію приймають учнів III-X класів, які мають дозвіл батьків і пройшли попередній медичний огляд. Надалі медичні огляди займаються проводять один раз на рік, а також перед змаганнями або після перенесеного захворювання.
Чисельність комплектованих навчальних груп наступна: дитяча навчальна група (III-IV класи)-по 25 чоловік, підліткове (V-VI класи)-до 20 чоловік, молодша юнацька (VII-VIII класи)-до 18 людей, старша юнацька (IX- Х класи)-до 15 чоловік.
Допускається комплектування змішаної дитячої групи (хлопчики і дівчатка), решта навчальні групи комплектуються окремо для хлопчиків і дівчаток. Кількість занять на тиждень і їх тривалість різні: в дитячій групі - 2 заняття по 45-60 хв, в підліткової -2 заняття по 90 хв, в юнацьких групах-3 заняття по 90 хв. Під час канікул бажано збільшення кількості занять на тиждень.
При організації секції вчитель може зіткнутися з великою кількістю дітей, охочих займатися волейболом, тому що інтерес до волейболу у дітей з'являється рано. У цьому випадку можливе проведення конкурсного відбору за нормативами, що дозволяє перевірити не стільки рухову підготовленість школярів, скільки здатності новачка надалі освоювати волейбол. Однак навіть після конкурсного відбору в секцію вчитель може зіткнутися з відсівом займаються. У кожному окремому випадку вчителю необхідно з'ясувати справжні причини, що спонукали дитину залишити секцію. Цьому допоможуть вивчення займаються і спостереження за їх поведінкою в процесі занять. Якщо у школяра не вистачає здібностей займатися волейболом, йому можна порадити займатися іншим видом спорту або в секції загальної фізичної підготовки.
Особливу доброзичливість і увагу при прийомі в секцію треба проявляти до слабо успішним школярам. Таких учнів необхідно зарахувати в секцію, тому що зміцнення їх здоров'я і поліпшення фізичної підготовленості сприятимуть підвищенню успішності.
За результатами конкурсного відбору та з урахуванням умов, що дозволяють забезпечити успішну роботу секції (наявність спортивної бази та інвентарю, тренерів-громадських), комплектують можливу кількість навчальних груп. Загальне керівництво роботою секції покладається на вчителя фізкультури, який залучає для проведення занять інструкторів-громадських, спортивний актив шефствують організацій, батьків та випускників школи.
Роботу секції волейболу проводять на основі програми, що містить теоретичний і практичний матеріал, суддівську і інструкторську практику. Основною формою секційних занять є урок.
Теоретичні заняття проводять у вигляді 15-20-хвилинних бесід, зазвичай до початку уроку. Їх приблизна тематика така: фізична культура і спорт в СРСР; історія розвитку волейболу в нашій країні; короткі відомості про будову і функції організму; вплив фізичних вправ на організм людини; гігієна, лікарський контроль, попередження травм та надання першої допомоги; основи техніки і тактики гри; правила гри, організація та проведення занять, обладнання та інвентар; розбір проведених ігор.
На практичних заняттях вивчають техніку і тактику гри, а також вдосконалюють фізичну підготовку школярів. У зміст практичних занять входять: стройові вправи, вправи для різних м'язових груп, з предметами і опором, на гімнастичних снарядах і акробатичні вправи; спеціальні вправи для розвитку швидкості, стрибучості і орієнтування; елементи легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор; плавання, лижі, ковзани.
Техніко-тактична підготовка включає: стійки і переміщення; передачі м'яча двома руками (верхня і нижня); передача м'яча однією рукою з випадом і в падінні; передача м'яча, що відскочив від сітки; подача м'яча (нижні прямі і бічні, верхні прямі і бокові) ; прямий нападаючий удар; блокування (одиночне і групове), страховка, розстановка гравців при своїй подачі і подачі супротивника; тактика подач і нападаючих ударів; тактика гри в захисті; знайомство з тактикою гри кращих команд країни.
На фізичну, технічну і тактичну підготовку в заняттях відводять різну кількість часу. Якщо протягом перших двох років навчання на фізичну підготовку планують більше часу (слабка фізична підготовка дітей цього віку є гальмом при навчанні техніці), то на наступних етапах навчання більше часу відводять на технічну підготовку, а в період, що передує змаганням, на тактичну підготовку.
Необхідно відзначити, що волейбол, органічно поєднуючи в собі біг, стрибки і метання, є хорошим засобом фізичної підготовки, тому треба намагатися будувати заняття так, щоб вивчення техніки і тактики гри забезпечило необхідну для гри фізичну підготовку займаються і разом із заняттями з інших видів спорту сприяло здачі норм комплексу ГТО. На заняттях секції та внутрішкольиих змаганнях учні набувають навичок інструктора й судді. Кожен школяр, який займається в секції, повинен навчитися правильно виконувати вправи, вміти розповісти про них і знати послідовність їх застосування, а також проводити змагання в класі і піонерському загоні, в таборі і за місцем проживання.
Спортивні змагання займають істотне місце в підготовці юних волейболістів і значно підвищують ефективність тренувальних занять. Крім змагань з волейболу, необхідно ввести в практику роботи з дітьми змагання з фізичної підготовки і техніці гри, які потрібні для контролю за рівнем фізичної і технічної підготовки, для підвищення інтересу дітей до занять і наближення тренувальних занять до гри. Особливе значення мають змагання з техніки гри. Змагання з волейболу, як і всю позакласну роботу, вчитель планує на весь навчальний рік.
Самостійна робота учнів-це найчастіше виконання домашніх завдань. Вони носять найчастіше індивідуальний характер і спрямовані на усунення недоліків фізичної підготовки, на вдосконалення техніки і тактики ігрових прийомів, на вивчення необхідного матеріалу по рекомендованої літературі, на участь в організації та проведенні змагань.
Крім поліпшення фізичної та технічної підготовки учнів, такі завдання розвивають активність і самостійність учнів.
Позакласна робота з волейболу починається з організації секції. У першій половині вересня проводять запис школярів в секцію, розподіл по навчальним групам, вибори старост груп та бюро секції, складають план роботи і розклад занять. У секцію приймають учнів III-X класів, які мають дозвіл батьків і пройшли попередній медичний огляд. Надалі медичні огляди займаються проводять один раз на рік, а також перед змаганнями або після перенесеного захворювання.
Чисельність комплектованих навчальних груп наступна: дитяча навчальна група (III-IV класи)-по 25 чоловік, підліткове (V-VI класи)-до 20 чоловік, молодша юнацька (VII-VIII класи)-до 18 людей, старша юнацька (IX- Х класи)-до 15 чоловік.
Допускається комплектування змішаної дитячої групи (хлопчики і дівчатка), решта навчальні групи комплектуються окремо для хлопчиків і дівчаток. Кількість занять на тиждень і їх тривалість різні: в дитячій групі - 2 заняття по 45-60 хв, в підліткової -2 заняття по 90 хв, в юнацьких групах-3 заняття по 90 хв. Під час канікул бажано збільшення кількості занять на тиждень.
При організації секції вчитель може зіткнутися з великою кількістю дітей, охочих займатися волейболом, тому що інтерес до волейболу у дітей з'являється рано. У цьому випадку можливе проведення конкурсного відбору за нормативами, що дозволяє перевірити не стільки рухову підготовленість школярів, скільки здатності новачка надалі освоювати волейбол. Однак навіть після конкурсного відбору в секцію вчитель може зіткнутися з відсівом займаються. У кожному окремому випадку вчителю необхідно з'ясувати справжні причини, що спонукали дитину залишити секцію. Цьому допоможуть вивчення займаються і спостереження за їх поведінкою в процесі занять. Якщо у школяра не вистачає здібностей займатися волейболом, йому можна порадити займатися іншим видом спорту або в секції загальної фізичної підготовки.
Особливу доброзичливість і увагу при прийомі в секцію треба проявляти до слабо успішним школярам. Таких учнів необхідно зарахувати в секцію, тому що зміцнення їх здоров'я і поліпшення фізичної підготовленості сприятимуть підвищенню успішності.
За результатами конкурсного відбору та з урахуванням умов, що дозволяють забезпечити успішну роботу секції (наявність спортивної бази та інвентарю, тренерів-громадських), комплектують можливу кількість навчальних груп. Загальне керівництво роботою секції покладається на вчителя фізкультури, який залучає для проведення занять інструкторів-громадських, спортивний актив шефствують організацій, батьків та випускників школи.
Роботу секції волейболу проводять на основі програми, що містить теоретичний і практичний матеріал, суддівську і інструкторську практику. Основною формою секційних занять є урок.
Теоретичні заняття проводять у вигляді 15-20-хвилинних бесід, зазвичай до початку уроку. Їх приблизна тематика така: фізична культура і спорт в СРСР; історія розвитку волейболу в нашій країні; короткі відомості про будову і функції організму; вплив фізичних вправ на організм людини; гігієна, лікарський контроль, попередження травм та надання першої допомоги; основи техніки і тактики гри; правила гри, організація та проведення занять, обладнання та інвентар; розбір проведених ігор.
На практичних заняттях вивчають техніку і тактику гри, а також вдосконалюють фізичну підготовку школярів. У зміст практичних занять входять: стройові вправи, вправи для різних м'язових груп, з предметами і опором, на гімнастичних снарядах і акробатичні вправи; спеціальні вправи для розвитку швидкості, стрибучості і орієнтування; елементи легкої атлетики, спортивних і рухливих ігор; плавання, лижі, ковзани.
Техніко-тактична підготовка включає: стійки і переміщення; передачі м'яча двома руками (верхня і нижня); передача м'яча однією рукою з випадом і в падінні; передача м'яча, що відскочив від сітки; подача м'яча (нижні прямі і бічні, верхні прямі і бокові) ; прямий нападаючий удар; блокування (одиночне і групове), страховка, розстановка гравців при своїй подачі і подачі супротивника; тактика подач і нападаючих ударів; тактика гри в захисті; знайомство з тактикою гри кращих команд країни.
На фізичну, технічну і тактичну підготовку в заняттях відводять різну кількість часу. Якщо протягом перших двох років навчання на фізичну підготовку планують більше часу (слабка фізична підготовка дітей цього віку є гальмом при навчанні техніці), то на наступних етапах навчання більше часу відводять на технічну підготовку, а в період, що передує змаганням, на тактичну підготовку.
Необхідно відзначити, що волейбол, органічно поєднуючи в собі біг, стрибки і метання, є хорошим засобом фізичної підготовки, тому треба намагатися будувати заняття так, щоб вивчення техніки і тактики гри забезпечило необхідну для гри фізичну підготовку займаються і разом із заняттями з інших видів спорту сприяло здачі норм комплексу ГТО. На заняттях секції та внутрішкольиих змаганнях учні набувають навичок інструктора й судді. Кожен школяр, який займається в секції, повинен навчитися правильно виконувати вправи, вміти розповісти про них і знати послідовність їх застосування, а також проводити змагання в класі і піонерському загоні, в таборі і за місцем проживання.
Спортивні змагання займають істотне місце в підготовці юних волейболістів і значно підвищують ефективність тренувальних занять. Крім змагань з волейболу, необхідно ввести в практику роботи з дітьми змагання з фізичної підготовки і техніці гри, які потрібні для контролю за рівнем фізичної і технічної підготовки, для підвищення інтересу дітей до занять і наближення тренувальних занять до гри. Особливе значення мають змагання з техніки гри. Змагання з волейболу, як і всю позакласну роботу, вчитель планує на весь навчальний рік.
Самостійна робота учнів-це найчастіше виконання домашніх завдань. Вони носять найчастіше індивідуальний характер і спрямовані на усунення недоліків фізичної підготовки, на вдосконалення техніки і тактики ігрових прийомів, на вивчення необхідного матеріалу по рекомендованої літературі, на участь в організації та проведенні змагань.
Крім поліпшення фізичної та технічної підготовки учнів, такі завдання розвивають активність і самостійність учнів.
